Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Как я купил шишки марихуаны и катался на автобусе пока меня не выгнали бабки с костылем
Алле, братцы и сестрёнки! Давайте я расскажу вам треш покруче, чем закладки в телефоне после вечернего шприца. Ведь когда ганджа в дело вступает, всё может быть высшим пилотажем, особенно когда в игру входят шишки марихуаны и автобус.
Как-то в один прекрасный день я решил сделать пару шримпов и отправиться на поиски настоящей гердосной закладки. Ведь жить без острых ощущений - всё равно что есть бутерброд без колбасы, а я в такое хочу только поспидеть.
Прогуливаясь по узким и темным переулочкам, я встретил одного крутого чувака, известного под кличкой "Вася-закладчик". Он был легендарным наркосултаном этого района. Жуткий на вид, словно героин пребывал в его крови, он предложил мне поучаствовать в "шустром бизе", чтобы я купил у него дорогущую ганджу.
Я решил взять риск и купить у Васи свои первые шишки марихуаны. Только представьте, какое волнение охватило меня, когда он достал из-под своей кожаной куртки маленький пакетик с этими магическими травками. Душа трепетала от предвкушения, словно перед первым свиданием с коксом.
Ну что ж, братцы, настало время испытать этот ароматический дар природы. Я примерил корону на голову, зажег свою наркотическую свечку и стал курить одну из шишек. Ммм, это был супермощный прилив эйфории, вселенная расширилась передо мной, а я почувствовал себя настоящим наркосамураем.
После таких впечатлений решил сесть на автобус и порулить по улицам города. Чувствовал себя таким забавным и беспечным, что словно сбился с пути, как после крутого дозирования амфетамина. Ничто не могло остановить меня, ни ганджа, ни шишки, ни даже быстрые развороты автобуса.
И тут, вдруг, седельная часть автобуса стала свидетелем появления старушки с костылем. Она смотрела на меня с недоброжелательностью, словно я отнял у нее последний шанс испробовать кокаин. Перегар на моей одежде был ослепительным, и она решила покинуть это амфетаминовое несчастье.
Однако, бабка не знала, как быстро я могу реагировать в таких ситуациях. Я подпрыгнул со своего места и заговорил с величайшей коксовой самоуверенностью:
"Ты че, бабулька? Тут свобода, шикарные амфетаминовые пейзажи! Не нравится - иди лопни!"
Несмотря на мой дерзкий выход, бабка осталась непоколебима. Она подняла свой твердый героиновый костыль и начала швыряться им в мою сторону. Я понял, что игра окончена и пора сойти с этой марихуанный планеты.
Я спрыгнул с автобуса, словно забытый шприц в темной аллее, и скрылся в непроглядной дымке, тая от этих гердосных глаз. Мне понадобилось некоторое время, чтобы прийти в себя после этого яркого путешествия, но одно я знал наверняка - следующий раз обязательно буду более осторожен в своих приключениях с ганджой и автобусами.
Помните, братцы и сестрёнки, наркосон уже близится, и волна адреналина никогда не сможет заменить настоящее счастье.